Курси жіночності, яких розвелося тьма, переконують, що чим довше волосся у жінки, тим вона жіночніща (сорі за тавтологію), а значить щаслива. Це втокмачують з усіх усюд. Реклама в інтернеті розказує про чудо-засоби, що дозволяють відрости гриву за пару тижднів (що суперечить фізіології шкіри та фолікулів, але то таке :). Панночки з бабосіками біжать нарощувати, клеяти, припаювати чужі пасма. Проста українська жінка наносить на свою бідну голову хенд-мейд маски з цибулі, желатину, олії і всього того, щоби мало би піти в борщ, але чомусь перекочувало в засоби народної бюджетної косметології. І все це заради того, щоб скидатись на Рапунцель 80 лвл (казковий персонаж з офігенно довгим волоссям якщо-що). А так дійсно треба????
Як та, яка обкарнала косу, скажу:не у гриві волосся щастя. Можна мати пасма до попи і не володіти вогником в очах, легкістю, "перчинкою", яка виділятиме тебе з юрби. Можна мати поголену черепушку (хоч я-не любителька такого харкоду), але ховати в собі таку, силу, що манитеме за собою. Хіба жіночність у довгому волоссі? На мою думку, ця риса ховається у легкості, невеликій непередбачуваності та відкритому погляді з іскоркою. Якщо хоч щось з цього є, то вже гарно. Якщо все відразу- то великий бонус, подарунок Всесвіту чи вдалі напрацювання.
То ж любі баришні, не мучаймо себе та не стаємо всі під одну гребінку. Хочеш плекати косу? То респект тобі. Мрієш обрізати? Пробуй, зміни завжди притягують щось краще. Головне бути в гармонії з собою та пом'ятати: моє тіло (і волосся)-моє діло. Варто бути собою. А з якою шевелюрою, то питання відносне....
p/s. І доречі, Рапунцель ( ну та з мультика) стала щасливою, радикально змінивши стиль та розпрощавщись с метровими пасемками:)